Дата публікації - 30.12.2021

Як живуть ВІЛ-позитивні дівчата підлітки в Україні

«Бабуся дуже боїться, що я кому-небудь скажу, що в мене ВІЛ, тому каже, що подруги — це погано, зустрічатися та дружити з кимось не можна. А я так хочу, щоб у мене був хтось близький…»
«Я втомилась приховувати й думати про те, що хтось випадково дізнається і буде погано думати про мене; нехай краще знають, що я з дитинства з ВІЛ».
«Коли я прийшла до нашого терапевта за довідкою для вступу до коледжу, він подивився на мою картку і так бридливо скривився. Мені стало не по собі, адже я розуміла, чому…»
Дискримінація, сором, розгубленість, стигматизація часом навіть із боку найрідніших людей супроводжують ВІЛ-позитивних дівчаток на шляху дорослішання.
Всупереч поширеному міфу, не кожен випадок інфікування є наслідком статевого контакту. Чимало людей живуть із цим діагнозом із народження та змалечку стикаються з обставинами, що можуть мати вплив на формування особистості та всю подальшу долю людини.
Станом на 1 січня 2020 року в Україні на диспансерному обліку перебуває 65 010 ВІЛ-позитивних жінок, зокрема 372 дівчини віком 15–17 років. До 1 листопада 2020 року в 19 з дівчат ВІЛ було виявлено вперше.
Аби краще розуміти проблеми та потреби ВІЛ-позитивних дівчат і спосіб, у який можна покращити їхнє життя Фундація АнтиСНІД-США в Україні (AHF Ukraine) ініціювала дослідження «Особисті та соціальні аспекти життя і потреби ВІЛ-позитивних дівчат віком 14–18 років в Україні», яке провела благодійна жіноча організація Позитивні жінки.

У результаті опитування виявилося, що сприйняття свого ВІЛ-статусу у дівчат порівняно з дорослими жінками суттєво відрізняється. Підлітки мають свої, особливі потреби. Отже, і шляхи їх вирішення мають бути особливими.
Короткі висновки в цифрах:
– У дослідженні взяли участь 250 ВІЛ-позитивних дівчат віком від 14 до 18 років із 14 областей України та з міста Києва. Кожна з них пройшла опитування у форматі анкетування, а 15 дівчат поділилися своїми історіями під час глибинних інтерв’ю.
– 75% опитаних дівчат пристосувалися до життя з ВІЛ і сприймають хворобу як невід’ємну частину себе.
– 25% дівчат потребують психологічної та соціальної підтримки.
– Лише 25% респонденток дізналися про позитивний статус ВІЛ у молодшій школі. На думку фахівців, таку інформацію дитина має отримувати у віці 6–9 років.
– 67% дівчат не можуть пояснити термін «стигма», а 54% — не знають, що таке «дискримінація», навіть регулярно стикаючись із їхніми проявами.
– Через страх втратити коханих або друзів 45% респонденток нікому не розповідали про свій статус.
– 45% дівчат, які взяли участь в опитуванні, не довіряє працівникам медичної сфери.
– Недостатня сексуальна освіченість робить дівчат із ВІЛ ще більш вразливими та є масштабною проблемою. Лише кожна шоста дівчина повною мірою розуміє принцип активної згоди в статевих стосунках. 56 з 250 опитаних дівчат мали сексуальний досвід, 24 з них не давали активної згоди на секс, а дві дівчини вже стикались із сексуальним насильством.
Позитивний ВІЛ-статус — це не вирок, це умова, з якою живуть. Вірус не позбавляє майбутнього, можливості мати дітей і сім’ю. Але дівчатам бракує інформації про всі його особливості та підтримки, щоб адаптувати своє життя до нових обставин.
Більше про дослідження: https://bit.ly/3eDjQO8